Цікаві бухгалтерські новини

 АФ «КОНТРАКТИ-АУДИТ» КОРОТКИЙ   ОГЛЯД НОВИН

ДФСУ Про зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств

ІПК ДФС від 11.03.2019 р. N 7785/7/99-99-15-02-01-17 

Головним управлінням ДФС в областях та м. Києві

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

Державна фіскальна служба України повідомляє про зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств, внесені до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” (далі – Закон N 2628), які набули чинності 01 січня 2019 року.

Доповнено та уточнено поняття, визначені ст. 14 Кодексу. П. 14.1 ст. 14 Кодексу доповнено новими підпунктами:

пп. 14.1.12, яким введено поняття активу з права користування – визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ) актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди;

пп. 14.1.1251, яким визначено поняття нормативу витрат на виплати страховим посередникам – гранично допустима величина будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування, встановлена для цілей Кодексу за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У пп. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 Кодексу уточнено поняття деривативу, зокрема:

вилучено визначення деривативу як стандартного документа;

не передбачається затвердження Кабінетом Міністрів України стандартної (типової) форми деривативів;

платежі за угодами своп розраховуються на підставі ціни (котирування) базового активу, також з урахуванням процентних ставок у межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежу;

визначено, що форвардний контракт не є стандартизованим цивільно-правовим договором, та передбачено, що такий контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.

Уточнено умови включення юридичних осіб до Реєстру неприбуткових установ та організацій

У пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу внесено зміни в частині вимог до установчих документів, зокрема:

для цілей розподілу отриманих доходів (прибутків) термін “учасники” неприбуткової організації застосовується у розумінні Цивільного кодексу України;

для недержавних пенсійних фондів передбачена можливість передання активів у разі ліквідації такого фонду іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону.

При цьому п. 1 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону N 2628 встановлено, що зміни до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу застосовуються до податкових періодів, починаючи з 01 липня 2017 року.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації

Ст. 138 Кодексу доповнено новим п. 138.4 та передбачено, що вимоги пп. 138.1 – 138.3 ст. 138 Кодексу, якими визначені різниці для коригування фінансового результату до оподаткування та порядок розрахунку амортизації, не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди.

Уточнено вартісний показник для застосування визначених Кодексом мінімально допустимих строків корисного використання, встановлений для основних засобів 4 групи, який складає понад 6000 гривень замість раніше визначеного у розмірі 2500 гривень (пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій

Уточнено, що при визначенні різниць, передбачених пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу для коригування до збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 30 відсотків вартості придбаних товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, не враховуються активи з права користування за договорами оренди.

Крім того, уточнено, що вимоги із застосування різниці відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу не поширюються також на вартість товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у Накопичувального фонду та недержавних пенсійних фондів.

Пп. 141.1.3 п. 141.1 ст. 141 Кодексу доповнено новою різницею для коригування фінансового результату до збільшення при перевищенні виплат (винагород) страховим посередникам понад встановлений норматив витрат, а саме:

на позитивну різницю між сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування та сумою нормативу витрат на виплати страховим посередникам, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Застосування прискореної амортизації

Внесеними до п. 43 підрозділу 4 розділу XX “Перехідні положення” Кодексу змінами на 1 рік продовжено дію норми щодо права на застосування для розрахунку амортизації за прямолінійним методом мінімально допустимого строку амортизації (два роки) щодо основних засобів четвертої групи, якщо витрати на їх придбання понесені (нараховані) платником податків після 01 січня 2017 року та якщо для таких основних засобів забезпечується одночасне виконання встановлених Кодексом вимог, зокрема, основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів з метою використання в роботі, зокрема розміщення на інформаційних стендах в центрах обслуговування платників, та забезпечити врахування під час проведення контрольно-перевірочної роботи.

В. о. заступника Голови

Є. Бамбізов

ПДВ. Нова узагальнююча податкова консультація

Наказ Міністерства фінансів України від 11.03.2019 №105

13.03.2019 14

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку

Відповідно до пункту 52.6 статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України та Порядку надання узагальнюючих податкових консультацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 вересня 2017 року № 811, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2017 року за № 1266/31134,

НАКАЗУЮ: 

  1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку, що додається.
  2. Департаменту податкової політики та Департаменту забезпечення комунiкацiй та органiзацiйно-аналiтичної роботи в установленому порядку забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України.
  3. Податкові консультації застосовувати у частині, що не суперечать цій узагальнюючій податковій консультації.
  4. В. о. Голови Державної фіскальної служби України Власову О. С. довести цей наказ до відома відповідних підрозділів Державної фіскальної служби України та територіальних органів Державної фіскальної служби України.
  5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Власова О. С.

Міністр О. МАРКАРОВА

Узагальнююча податкова консультація 

щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – Кодекс)  (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділами І, V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Пунктом 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачене звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів з 01.09.2018 до 31.12.2021 (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД) та насіння свиріпи або ріпаку з 01.01.2020 до 31.12.2021 (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД). При цьому, звільнення не поширюється на зазначені операції, якщо їх здійснюють сільськогосподарські підприємства – виробники цих олійних культур, вирощених ними на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності таких сільськогосподарських товаровиробників чи в їх постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису (абзац четвертий пункту 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Питання. Яким законодавчими актами необхідно користуватися при визначенні понять для цілей застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу? 

Відповідь. Згідно зі статтею 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. 

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. 

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

В цілях застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, при застосуванні понять «сільськогосподарське підприємство – виробник» та «сільськогосподарський товаровиробник» необхідно керуватися нижченаведеним. 

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено  підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, у якому зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа – підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. 

Водночас в цілях застосування норм абзацу четвертого пункту 

63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу сільськогосподарський виробник має бути підприємством, яке згідно з пунктом 4 статті 62 глави 7 Господарського кодексу України є юридичною особою.

Таким чином, в цілях реалізації абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу застосовується поняття «сільськогосподарський товаровиробник», визначене підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

У статті 1 розділу 1 Закону України від 23.09.2008 № 575-VI «Про сільськогосподарський перепис» визначено, що виробники сільськогосподарської продукції – юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи – підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Порядок визначення основного виду економічної діяльності підприємства наведено у Методологічних положеннях щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства, затверджених наказом Держкомстату від 14.12.2006 № 607 (далі – Методологічні положення).

Основний вид економічної діяльності – вид діяльності підприємства, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість, при цьому він не обов’язково має частку 50 або більше відсотків у валовій доданій вартості 

(п. 2 Методологічних положень).

Суб’єкти господарської діяльності підлягають обов’язковій реєстрації у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України із зазначенням основного виду економічної діяльності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України». 

Також для застосування цієї норми Кодексу слід враховувати, що вирощення олійних культур має здійснюватися сільськогосподарськими підприємствами – виробниками на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності таких сільськогосподарських товаровиробників чи в їх постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису.

Відповідно до підпункту 14.1.76 пункту 14.1 статті 14 Кодексу землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В. о. директора Департаменту податкової політики Л. МАКСИМЕНКО

Ваші Контракти – Аудит.